«Золоті роки Королевської»

Народні депутати 12 Наталія Королевська та Юрій Солод свій бізнес та капітал побудували на добутому на копанках дешевому вугіллі.
Тема нелегальних копанок доступно розкривається у книзі журналіста та блогера Дениса Казанського «Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі». Цю книгу можна назвати однією з найважливіших, в якій розкривається справжній Донбас.
Вона демонструє, як виживали люди в шахтарських містах на сході України, і дає просту і сумну відповідь на питання, чому саме там стало можливим поява «ДНР» і «ЛНР». Журналісти пишуть про війну, але слабо представляють, як насправді жила значна частина населення сходу України.
Завдяки книзі Казанського починаєш краще представляти реалії Донбасу і позбавлятися від стереотипів про жителів цього регіону.

Наводимо уривок з книги Дениса Казанського «Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі» про «золоті роки» Наталії Королевської, як вона «зміцнювала» сімейний бізнес, нарощуючи прибутки, у той час коли прості люди ледве виживали.

Депутат Наталія Королевська з Луганська…
Входила в сотню найбагатших людей України. У 2008 році журнал «Фокус» оцінив бізнес-імперію Наталії Королевської в 243 млн доларів США. Однією зі складових могутності Королівської луганські журналісти називали нелегальні шахти, переважно зосереджені в районі рідного міста Королівської – Красного Луча, тож вугільне господарство було аж ніяк не чуже цій молодій та діловій жінці.
У 2008 році за протекцією Наталії Королевської у Кабмін прийшов працювати Віктор Полтавець. Який у 2008 році несподівано для багатьох вдруге в житті обійняв посаду міністра вугільної промисловості. 70-річний чиновник уже встиг побути міністром у 1994-1995 рр., але ніяких успіхів не мав, і його відправили у відставку з причини важкої кризи, що вразила галузь.
Те, що про міністра-невдаху раптом згадали через 13 років, здивувало багатьох, але не тих, хто знав про зв’язки Полтавця з сімейством Королівських. Довгий час Полтавець очолював ВО «Луганськвугілля» і «Луганськдіпрошахт» і просто не міг не познайомитися з Королевською, що входила до кола бізнес-еліти області та займалася в 1990-х торгівлею вугіллям і металобрухтом.
Свого кураторства над Міністерством вугільної промисловості Наталія Королевська не приховувала ніколи. В інтерв’ю, розміщеному на її персональному сайті, вона відверто зізнавалася: «Ще на виборах я обіцяла виборцям, що вуглепром має очолити луганчанин. В результаті, промоніторивши кадровий потенціал, ми вийшли на брилу вуглепрому – Полтавця Віктора Івановича».
«Брила вуглепрому» не підвела. Під його чуйним керівництвом вугілля нелегальних кар’єрів та шахт почали реалізовувати через ДП «Вугілля України» під виглядом видобутого в державних шахтах. Про співпрацю Королевської та Полтавця журналістам повідомив голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець. Суть співпраці полягала в тому, що дешеве нелегальне вугілля, видобуте на копанках, які належали в тому числі й Королівській, постачалося на державні шахти, видавалося за державне і дотувалося з держбюджету. Дотації, як нескладно здогадатися, йшли зовсім не гірникам, а куратору галузі та її діловим партнерам.
Схему вугільних махінацій Михайло Волинець детально описав у одному з інтерв’ю.

Ось буквально свіжий приклад, як одна зі схем крадіжки грошей працює в ДП «Свердловантрацит». Добуте на копанках дешеве вугілля реалізується через ДП «Вугілля України» під виглядом видобутого в шахті з високими витратами. Різницю між ціною реалізації і витратами на видобуток покриває держава. Крім цього, навіть вугілля, що видобувається нелегальним способом, розбавляють порожньою породою, щоб збільшити обсяги, та везуть на теплові станції. Везуть туди валізи грошей, корумпуючи енергетиків, а для того, щоб підвищити теплотворність на тепловій електростанції, спалюють дорогий імпортний газ, і таким чином ціна на електроенергію зростає…

Але найбільше від діяльності Королевської діставалося мешканцям приватних будинків, які отримували пайове вугілля безкоштовно за Гірничим законом. Їхнє паливо розбавляли порожньою породою особливо нещадно, а також замінювали низькосортним та майже негорючим вугільним пилом. Тисячі споживачів, більшість яких становили люди похилого віку, не могли організовано чинити опір беззаконню і вимушено задовольнилися тим, що є Проконтролювати якість вугілля за такої кількості людей було практично неможливо, тому й довести системний характер махінацій було дуже складно.
Незважаючи на такі явні зловживання, подвиги Королевської на Луганщині довгий час ігнорувала як влада, так і політичні опоненти. Наталія Юріївна вельми успішно поєднувала роботу в команді Тимошенко та дружбу з видатним представником Партії регіонів Олександром Єфремовим, який на той момент перебував в опозиції, тому чекати нападок їй було нізвідки. Ще з часів своєї роботи на посту губернатора Луганської області Єфремов зажив слави неофіційного господаря регіону, тому його заступництво практично означало недоторканність.
З Олександром Єфремовим сім’ю Королевської пов’язували тривалі партнерські відносини – Наталія Королевська та її брат Костянтин, великі бізнесмени Луганської області наприкінці 90-х, просто не могли не співпрацювати з екс-губернатором. Перші кроки в політиці Королевська зробила у складі прокучмівської партії. «За єдину Україну» і до 2005 року була союзницею губернатора Єфремова в Луганській облраді. Після перемоги помаранчевих Єфремов і Королевська формально опинилися по різні боки барикад, проте партнерські відносини між ними не припинялися.

Луганські регіонами переважно належали до клану Олександра Єфремова. Вони вперто не помічали вугільних махінацій Наталії Королевської в Луганській області.

Через маніпуляції Королевської в 2009-му році вугільна галузь Луганщини опинилася на межі краху. Через світову фінансову кризу, що вразила економіку, попит на вугілля суттєво впав, а через те, що шахти завжди насамперед продавали нелегальне вугілля з копанок, їхнє власне вугілля залишалося без попиту і накопичувалося на складах.

Суть цієї афери докладно розкрила у 2009 році Леся Лесик, начальник управління бухгалтерського обліку, звітності та бюджетного фінансування Мінвуглепрому. Її «Аналітична довідка щодо діяльності Мінвуглепрому у 2008 році» несподівано для багатьох з’явилася в мережі 2009 року і викликала неабиякий ажіотаж у ЗМІ. Як пізніше роз’яснила сама Лесик, до такого кроку її підштовхнула загроза відставки та конфлікт із Королевською.

За 15 років у міністерстві я працювала з 20 міністрами, і ніколи не стояло питання про те, щоб поміняти головного бухгалтера. Це питання постало тільки в 2009 р. у зв’язку з бажанням команди так званого «куратора» галузі Наталії Королевської. Мені довелося особисто звертатися до прем’єр-міністра з доповідною. Якби вони залишилися при владі, мене вже, напевно, прибрали б, але вся суть у тому, що влада змінилася. Зараз усе нормально, — заявила головбух.

Для наочності наведемо тут характерні уривки з доповідної Лесі Лесик.

… На складах шахт на 1 січня 2009 року перебувало 1425 тис. тонн рядового вугілля, залишки порівняно з початком минулого року зросли на 1005 тис. тонн, і готової вугільної продукції 937 тис. тонн. Разом з тим зросли і залишки готової вугільної продукції на складах збагачувальних фабрик на 330 тис. тонн на суму 146 млн грн. Особливо це зростання спостерігається в Луганській області, де з незрозумілих причин не оплачують збагачення і не відвантажують товарну продукцію, зростає кредиторська заборгованість, через яку можна забрати підприємство, — писала Лесик.

Здавалося б, усе ясно – через кризу і падіння попиту на вугілля у галузі проблеми з реалізацією продукції. Проте водночас ДП «Вугілля України», яке повинно за логікою речей займатися продажем вугілля державних шахт і рятувати становище в галузі, чомусь закуповує паливо у деяких комерційних структур.
«Вугледобувними підприємствами закуплено вугілля у комерційних структур, у деяких випадках навіть у зарубіжних (Росія) і реалізовано споживачам через ДП «Вугілля України» на суму 919,4 млн грн. при середній ціні 520 грн, а це понад 1,5 млн тонн вугілля», — зазначено в доповідній Лесик.

Півтора мільйона тонн вугілля Україна закупила у приватних компаній і майже стільки ж залишила на складах державних шахт до кінця 2008 року. Здається, коїться явна дурість, адже в міністерстві повинні насамперед дбати про те, щоб реалізовувати державне вугілля, і лише в разі його нестачі проводити додаткові закупівлі. Однак дії ДП «Вугілля України» виглядають не такими вже дурними, якщо припустити, що компанії, у яких закупити 1,5 млн тонн вугілля у 2008 році, були пов’язані з чиновниками або відстібали їм певну мзду.
Детально в аналітичній довідці Лесі Лесик описувалися й інші схеми відмивання нелегального вугілля міністерством: «Крім того, через ДП «Сніжневуглезбут» було закуплено вугілля невідомого походження і реалізовано споживачам через ДП «Вугілля України» на суму 138 млн грн. А це майже 300 тис. тонн, за які ДП «Вугілля України» стовідсотково розрахувалося».
16«Вугілля невідомого походження» – це майже напевно вугілля з нелегальних шахт. Географічна прив’язка компанії до міста Сніжне відкидає сумніви. У 2008 році це місто було одним з визнаних центрів нелегального вуглевидобутку, так само як і сусідні з ним Красний Луч, Шахтарськ і Торез. Саме ДП «Сніжневуглезбут» – украй загадкове підприємство. У мережі інформації про нього практично немає, відомо лише, що 17 травня 2010 року (після виборів, програних командою Тимошенко) його ліквідовано за наказом Міністерства вугільної промисловості України №155. Навіщо державі було створювати в Сніжному дрібного незрозумілого трейдера, який фактично дублював функції ДП «Вугілля України», — як кажуть, здогадайтеся самі.
Читаємо далі:

Через окремі державні вуглевидобувні підприємства та ДП «Вугілля України» опрацьовуються явні корупційні схеми реалізації вугілля та його збагачення. Так, уже в період кризи, при нестачі грошових коштів на виплату заробітної плати шахтарям, через ДП «Свердловантрацит» закуповується вугілля невідомого походження і за договорами ДП «Свердловантрацит» продається ДП «Вугілля України» (найвища ціна на вугілля). З листопада по лютий такого вугілля було реалізовано на 180 млн грн. (300 тис. тонн), що завдало прямих збитків галузі. При цьому власне вугілля відкладається на склад – 59 тис. тонн рядового вугілля і 144 тис. тонн готової вугільної продукції.

Трохи вище цю схему описано в інтерв’ю з Михайлом Волинцем. Як бачимо, і у нього, і у Лесик є інформація про махінації в ДП «Свердловантрацит», яке відкрито займалося легалізацією награбованого в копанках вугілля і реалізацією його державі за завищеними цінами. ДП «Свердловантрацит» тоді включало в себе кілька перспективних шахт, зосереджених навколо міста Свердловськ Луганської області та об’єднаних у державному вугільному холдингу. Поставивши запитання, чому ж саме воно відігравало роль першої скрипки в махінаціях Полтавця і Королевської, ми з вами можемо більш-менш ясно відновити повний ланцюжок махінацій у вугільному міністерстві.
У 2008 році директором «Свердловантрациту» був давній партнер Наталії Юріївни – Олександр Плювако. До того, як прийти на державну службу, Плювако встиг попрацювати в ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика Індустрія», яка належала родині Королевської та займалася торгівлею вугіллям. Засновником ТОВ був чоловік Наталії Юріївни – Юрій Солод. 14У той час скуповувати паливо у приватних підприємців на Донбасі фактично означало займатися скуповуванням краденого вугілля, але подружжя, очевидно, це не зупиняло. Набив руку і Олександр Плювако. Прийшовши на держпідприємство, він просто продовжив займатися добре знайомою справою, збільшуючи капітали свого шефа.
Цікаво, що вже після поразки Тимошенко на виборах у 2010 році та відставки її уряду діяльність ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика Індустрія» розслідували в СБУ. Повідомлялося, що компанія може бути причетна до легалізації вугілля з копанок, проте нікого з її засновників не покарали. Очевидно, спрацювали давні зв’язки, а також готовність Королевської співпрацювати з владою на парламентських виборах 2012 року.
Через Юрія Солода проглядається також зв’язок сімейного бізнесу Королевської з міністром Віктором Полтавцем. Разом із сином останнього – Іваном Полтавцем – Юрій Солод заснував ТОВ «Центр розвитку вугільної промисловості Донбасу», що займалося видобутком та збагаченням кам’яного вугілля. Цю компанію заснували в грудні 2007 року, одночасно з призначенням Віктора Полтавця вугільним міністром.
Полтавець завжди вправно відстоював інтереси Королевської в міністерському кріслі.

Точно підрахувати суми, відмиті командою Наталії Королевської на нелегальному вугіллі, неможливо. Найімовірніше, йдеться про сотні мільйонів, а можливо, і мільярди гривень, адже заправляла вуглепромом Королевська понад два роки. Такий стан справ, звичайно ж, не міг не відобразитися на роботі вуглевидобувних підприємств. Деякі шахти опинилися перед реальною загрозою зупинки. Не вистачало грошей на зарплати шахтарям. Про справжні причини бід вуглепрому керівництво міністерства, зрозуміло, не казало. Усе списали на світову фінансову кризу, яка справді лютувала в той час. Утім, на роботі копанок на Донбасі криза майже не позначилася – у 2008 і 2009 роках вони продовжували працювати і місцями навіть нарощували видобуток…

(уривок з книги Дениса Казанського «Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі»)

Можливо, коли-небудь наші нащадки не зможуть повірити, що в Україні були такі реалії (с)