Як шовковиця врятувала Слов’янськ

Як з 11непопулярного та заболоченого закутку зробити точку культурного дозвілля містян та гостей міста — знають у Слов’янську! Нещодавно там завдяки громаді, волонтерам, меценатам, Українській ініціативі підвищення впевненості, київської організації «Місто-Сад» та за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) запрацював проект відновлення «Парк Шовковичний», який має всі шанси стати прикладом для наслідування іншим містам і селам України.

12

«Місто-сад» – урбаністично-соціальна платформа, «присвячена формуванню в Україні громадянського суспільства шляхом розвитку культури та публічних просторів». Саме завдяки «Місто-сад» був створений сквер Небесної сотні, а його засновниця Женя Кулеба відважно відстоює сквер від зазіхань рейдерів у судах.

Катя Палюра, ландшафтна дизайнерка команди «Місто-сад» розповідає: «Ми хотіли дізнатись думку мешканців, досліджували історію, щоб не вийшло, наче ми приїхали і все по-своєму наробили. Зокрема, навіть назва «Парк Шовковичний» – це історична назва, ми її не вигадали».

Справді, історія центрального парку Слов’янська зачинається ще з XIX століття, коли Харківська губернія починає розвивати шовківництво. На території слов’янського парку місцеві підприємці висаджують плантацію шовковиці для вигодовування тутового шовкопряду.

Вже у 1840-их роках в парку зміни в плані культурного дозвілляя: побудовано ротонду, де відбуваються танцювальні вечори.
1903 року земство викуповує сад у міську власність. Парк називають Шовковичним, створюють центральні алеї, доріжки, закриту естраду, де щовечора грає оркестр, будують літній читальний зал, більярдну, буфет.

13

Після Другої світової війни парк стає одним із центрів культурного життя міста, популярним серед жителів і гостей Слов’янська. В т. зв. «ракушці» 5-6 днів на тиждень грає духовий оркестр, на центральній алеї працює читальний та ігровий павільйони, літній кінотеатр. Родзинкою кінотеатру є панорамність. На сріблястий екран розміром 25/9м проектується зображення з трьох кіноустановок, змонтованих у трьох автобусах, що стоять півколом в зоні задніх рядів (3D зразка 1960-х рр.).

У 1959 – 1960 рр. місто проводить реконструкцію головної алеї парку у зв’язку із заболоченням, яке сталося через знищення великого озера, що, на жаль, призвело до гибелі шовковиць. Замість них висаджують плакучі верби.

У 70-ті за проектом архітектора Л.Нотніченко і скульптора В.Костіна створено «Монумент Слави» — пам’ятник радянським воїнам-визволителям. В радянський час парк носить типове ім’я Леніна.

14

На початку 80-х років, разом з моральним старінням атракціонів, починається занепад парку: руйнується дорожнє покриття, парк заростає очеретом.

Вже у XXI столітті над відновленням парку працюють різні архітектурні бюро, з’являється декілька проектів: від наповнення парку новими атракціонами, до кардинального переосмислення і створення «Слов’янської Венеції».

Зараз в парку встановлюють нові лавки, підключають відеонагляд та висаджують дерева.

Катя Палюра вважає, що «Шовковичний — це хороший приклад для України, але головне – взаємодопомога всіх спільнот. Міська влада, активісти, жителі, спонсори, меценати. Аби люди казали: «Вони змогли, врятували парк, і ми спільними діями теж зможемо. Бо один не зможе нічого».

15

Джерело: Невідомий Донбас